На ступенях Господнего храма
Анна тихо молитву губами шептала:
Мой Бог,дела Твои все взвешены,
Пускай прошения рабы Тобой будут утешены.
Соперницы словами сильно я огорчена,
Всю душу побуждениями к ропоту мне извела.
Ущербность в теле есть в меня одна,
Ты подари дитя,какая б не была цена.
Ты сына дай,а я отдам Тебе его все дни,
Он будет назорей и бритва не коснется головы.
Дав искренно обет,сказав,призри на скорьб Своей рабы,
Часть жертвы,Господи, прими в положенные дни.
Священник Илия слова ей говорил сварливо:
Неужто,женщина,ты в пьяном виде Богу угодила?
Узнав о том,что сына в Господа молила,
Сказал,пусть Бог тебе воздаст то,что просила.
От слов священника печаль и скорьб ее ушла
И ела,пила,была весела,открылось чрево,понесла.
В призначен Богом час ребенка родила,
У радости своей младенца Самуилом назвала.
Кормила грудью,лелеяла,растила малыша,
Но помнила,кака была заплачена цена.
Когда отрок же был еще совсем дитя,
Взяла за руку и в Силом в храм к Богу привела...
Из ревностью служил у храме маленький пророк,
Нося пред Господа лицом льняной ефод.
Любил его за простоту израильский народ,
Благоволил к его делам и сам Господь.
В то время,Илии сыны,совсем от Бога были далеки,
Дела творили нечисты,душой они были черствы.
Служение и долг перед людьми они свой забывали,
Советами и мудростью отца они пренебрегали.
В вечерний час,когда у храме,светильник тихо догорал,
Знакомый голос Самуила по имени позвал.
Ответственный отрок бежал на зов спеша,
Вот здесь я Илия,ты звал меня?
Три раза Самуил к священнику бежал спеша,
Тот отвечал,иди ложись,не звал по-имени тебя.
Когда услышишь снова зов Зовущего,скажи:
Я здесь,Твой раб,Господь,проговори.
И снова Бог то место посетил и к мальчику воззвал,
Я знаю Илии сынов вину,он их не обуздал.
На нем лежит великий грех,Я накажу
Все поколения и это все Я исполню.
По милости Всевышнего Отца,тот маленький отрок
Был названный как истинный пророк.
Он слово Господа понес в израильский народ,
Сердца он избавлял от множества тревог.
...Шептала Анна лиш губами...
Ее молитву чувствуем веками.
И просим,снова,снова,Боже, помоги,
У вере крепкой сердце наше обнови...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
